Майно подружжя спільне, а не згоден – доведи
Ознайомившись із постановою Верховного Суду №695/2112/16-ц, згадав, що маю кілька подібних випадків із практики. Зокрема, я обґрунтовував, що в сімейному майні більша частка належала одному із подружжя. Довести подібне – це дуже складний процес, бо немає чітких критеріїв, що саме суд може прийняти як доказ.
Тож, якщо хтось прикидає свої шанси – ось короткий опис. Позивачка подала позов про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності. Адже проживаючи разом із 2004 року за спільні кошти вони придбали будинок із прибудовами. Відповідач не погодився з рішенням суду на користь позивачки, аргументуючи, що спірне майно купив за свої особисті кошти.
Суд відзначив, що хоча закон і закріплює презумпцію спільності права власності подружжя на майно, але вона може бути й спростована. Так, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, зокрема, і через суд. Тягар доказування обставин покладається на того з подружжя, який це спростовує.
Відповідач же не довів своєї позиції з посиланням на докази. А факт передачі коштів родичем одного із членів сім’ї на купівлю спільного майна в інтересах сім’ї не може свідчити про те, що ці кошти передано на особисті потреби лише комусь одному конкретному з подружжя.
Зі свого досвіду вважаю, що для успіху такої справи потрібно доказувати, що майно було у власності позивача, а в відповідача просто опинилося у володінні. Крім того, важливо й інше: щоб цей факт не міг довести відповідач – що спільне майно було придбане його коштом.
Тож, хай там як – ЗБЕРІГАЙТЕ докази (чеки, розписки, договори купівлі – продажу, депозитні рахунки і т.д.) – це значно полегшить процес доказування вашої частки, бо, як ви зрозуміли, покази кума, брата, свата про позику – не пройдуть.
Також читайте, що робити, коли батько дітей не сплачує аліменти.
Щоб бути в курсі свіжих публікацій - підпишіться на мій ФБ: коментуйте, обговорюйте, запитуйте.